Готовність до працевлаштування учнів

Формування психологічної готовності випускників училища до працевлаштування

       Соціальну ситуацію в Україні можна схарактеризувати як нестабільну. Це виявляється на різних рівнях суспільства, у різних його сферах, зокрема й на психологічному рівні. Ситуація нестабільності виявляється через руйнування старих стереотипів, норм і цінностей, різку зміну ціннісних пріоритетів, невизначеність майбутнього, неможливість вибору й швидкого розв’язання буденних проблем. Ситуація соціальної нестабільності ускладнює і планування свого майбутнього.

Для визначення рівня сформованості психологічної готовності учнів ПТУ до майбутнього працевлаштування можна використати слідуючі методики:

Методика КОСА- для визначення комунікативних і організаторських схильностей. Самооцінка. Моторна проба Шварцландера – визначення рівня домагань. Методика Тейлора – визначення емоційних станів ( тривожності).

Методика Роттера – локус – контроль.

Методика МІЦО – визначення ціннісних орієнтацій.

Методика Д. Голланда – опитувальник професійної спрямованості (ОПС).

Методика В. Столина, С. Пантелєєва.

Тест опитувальник самоставлення.

       Тренінг спілкування для старшокласників Є.Єфимцева; серія « На допомогу шкільному психологу» №4 Міністерства освіти України. Використовуючи методику Д. Голланда « ОПС» визначаємо ступінь зв’язку типів особистості зі сферою професійної діяльності, до якої в учня є схильності.

Д. Голланд виділяє 6 типів особистості: реалістичні, інтелектуальний, соціальний, конвенційний, підприємницький, артистичний.

З погляду вибору професії суть методики полягає в тому , що успішність в професійній діяльності, прийняття її, отримання задоволення від професії, яку обрала людина, насамперед залежить від того, чи відповідає тип особистості типу обраної професії. Представники певної професії за багатьма психологічними характеристиками більш – менш однорідні . Кожна професія об’єднує людей , яким властиві спільні інтереси, погляди, схильності, певні психофізичні якості. Оскільки представникам кожної професійної групи притаманна певна схожість, то в більшості ситуацій вони реагують достатньо однаково, створюючи своє інтерперсональне оточення, середовище.

Отже, маючи інформацію про професійну спрямованість на певну сферу діяльності та про відповідність певному типу особистості ( професійне середовище), психолог має більше можливостей забезпечити професійну готовність до майбутнього працевлаштування ( із зміною або без обраної професії).

Ю. Роттер у своїй методиці « Локус – контроль» виділяє два типи контролю за життєвими ситуаціями. Одні люди вважають ,що характер їхньої життєвої позиції зумовлений зовнішніми обставинами й не залежить від особистісного « Я» - зусилля ( екстернальний тип). Інші схильні вважати, що саме від особистісного «Я» - зусилля залежить їхній життєвий шлях ( інтернальний тип). Молоді люди готові взяти відповідальність на себе, сказати собі та іншим, що їхнє «Я» існує, що в «Я» є для цього сили. Тільки треба навчити, як це краще зробити. Це підтверджує й тест-опитувальник самоставлення (В.Столин, С.Патилєєв).

Автори виділяють три підсистеми в процесі самопізнання: самопізнання, емоційно-ціннісне ставлення до себе, самовдосконалення і саморегуляція.

       Вони відображають три основні взаємозалежні функції психічного: когнітивну (пізнавальну), оцінну і регулятивну. До знань сучасних учнів ставляться дедалі вищі вимоги, зростає інформаційне навантаження, адже суспільству потрібні висококваліфіковані робітники, які вміють адаптуватися до змін у суспільстві в різних життєвих ситуаціях. Тому від самосприйняття залежить особистість учня, те, як він пізнає та сприймає навколишній світ, інформацію, що нового відкриває в собі.

В основі макроструктури самосприйняття особистості В.Столин виділяє: самоповагу, аутосимпатію, самоприниження та самоінтерес, що несуть у собі як позитивні, так і негативні сторони ставлення особистості до себе. Самоповага є соціальним аспектом, нормативною самооцінкою. Людина порівнює себе, свої дії, вчинки з діями інших, внутрішньо інтерпретує це. Аутосимпатія – це уявлення себе як самоцінності. Почуття, пов’язані з приязню – ворожістю, привабливістю – непривабливістю свого «Я».

Самоприниження – це емоційна незадоволеність, переживання розладу й неоднозначності свого «Я».

Самоінтерес – це внутрішнє переживання, суб’єктивне ставлення до себе. Очікування позитивного ставлення значущих людей до себе.

Самосприйняття – безоцінне позитивне ставлення до себе.

Самовпевненість – це уміння керувати своїм «Я».

Самоприйняття - це розуміння себе й своїх учинків, їхньої причини.

Самоконтроль - це уміння раціонально організовувати свою поведінку.

Самозвинувачення – це емоційна незадоволеність, переживання розладу, неоднозначності свого я.

Саморозуміння - це здатність знаходити причини свого психічного стану, дій, учинків.

Знання молодих людей про своє майбутнє – нечітке. Об’єктивний перебіг подій завжди вносить свої корективи.

Процес життєствердження передбачає:

- осмислення людиною свого призначення;

- визначення життєвої концепції та життєвого кредо;

- свідомий вибір життєвих завдань, формування їх у життєву програму як системи ціннісних орієнтацій усього життя.

Для здорової, зрілої, розвинутої індивідуальності природним є вибір істини, а не фальші; добра, а не зла; красивого, а не потворного; єднання, а не роз’єднаності; радощів, а не смутку; любові до життя, поняття унікальності. Тому основою освіти в Україні є переорієнтація на особистісно-орієнтоване навчання і виховання творчої індивідуальності, яка прагне максимально реалізувати свої можливості (самореалізуватися, самоактуалізуватися). Людина має бути відкритою для сприйняття нового досвіду, здатною робити свідомий вибір у різних життєвих ситуаціях.

Тому завдання психолога – пропагувати та надавати знання про індивідуальні особливості та психологію взаємин з учнями, а також здійснювати психологічну просвіту колективу училища, адміністрації на педрадах, психолого-педагогічних семінарах, рольових іграх, тренінгах, навчати елементарних психологічних прийомів безконфліктного й безоцінного сприйняття особистості учня, його «Я» та підготувати учнів до майбутнього працевлаштування.